УНА-УНСО В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Преамбула: Внутрішні та зовнішні виклики України та українського народу

Сьогодні, в час війни, коли ми говоримо про ворогів України, здебільшого називаємо двох ворогів: зовнішнього ворога – Росію, і внутрішнього – бездарне військове керівництво, непослідовність і нерішучість дій нашої влади. І попри це ми забуваємо ще про одного ворoга, який діє проти України на міжнародній арені. В першу чергу це різноманітні проросійські лобістські організації і навіть цілі політичні партії, рясно скроплені грошима Кремля. Серед них як відверто ліві (комуністичні й соціалістичні) так і крайні праві. Частина проросійських партій Європи засіла навіть у Європейському парламенті. Це так званий «Європейський альянс за свободу», яку очолює лідерка французької праворадикальної партії «Національний фронт» Марі Ле Пен. Представники цієї групи підтримали у Європі анексію Криму і відділення Донбасу від України. Окрім того вже ні для кого не є таємницею, що нинішнє політичне керівництво Німеччини, Франції, Угорщини, Чехії, Італії, Греції лояльно відносяться до російського лідера Володимира Путіна, до його агресивної політики і чинять опір розширенню та поглибленню санкцій щодо Росії, виступають проти надання військової допомоги Україні з боку країн ЄС, США і Канади.

При цьому ми є свідками також того, що МЗС України і президент України слухняно йдуть на повідку політичного керівництва Німеччини і Франції – авторів так званих «Мирних мінських домовленостей». Чи хтось із українських націоналістично-патріотичних організацій або політиків протидіє цьому ганебному явищу? Ні! Тому відновлена політична сила УНА-УНСО повинна змусити керівництво України діяти на міжнародному рівні в інтересах України, а не на догоду Володимиру Путіну, канцлера Німеччини Ангели Меркель, президента Франції Франсуа Оланда чи інших тіньових сателітів Росії.

На УНА-УНСО лежить історична місія зробити Україну українською, як у середині держави, так і на міжнароному рівні. Ми повинні чітко розуміти, що у такої партії як УНА-УНСО повинна бути серйозна референтура зовнішньополітичних стосунків і напрацювань в царині зовнішньої політики. Адже нам сам Господь-Бог заповів землю серед трьох світів: християнської цивілізованої Європи, Близькосхідного Ісламу і дикої, агресивної Росії. Сам Господь-Бог дав українцям шанс бути модератором, координатором і арбітром міжнародних та міждержавних взаємин на міжнародному і геополітичному щаблях. І ми не маємо права цей шанс втратити, чи передати його комусь іншому.

Ми ні на мить не повинні забувати не лише те, що ми є українцями, але також і те, що українці є невід’ємною частиною європейських народів, а від так зовнішньополітичні дії УНА-УНСО, як націоналістичної партії України повинні бути спрямовані на інтеграцію в сім’ю вільних народів Європи – це

Європейськи Союз (ЄС) та Північно-Атлантичний Союз (НАТО). Не слід слухати короткозорих ідеологів, що буцім то, всуп України в ЄС та НАТО знівелює нашу українськість, зітре й розчинить у союзі з ЄС та НАТО нашу українску ідентичність. Неправда. І це ми доведемо на історичних прикладах.

Націоналізм як рушійна сила розвитку національного та світового суспільства

Часто апологети світового лібералізму та глобалізму, російські шовеністи, вороги українського націоналізму і націоналістичної ідеології загалом, стверджують, що націоналізм є гальмом як національного, так і світового прогресу. Але це не так. Історія засвідчує протилежне.

Кажуть, що у своїй вітчизні нема пророка, нехай, тому для прикладу візьмемо деякі факти з історії древніх народів, Франції, Великобританії.

Націоналізм, національна ідея, як доктрина розвитку суспільства, яка зародилася в кінці 17 століття, протиставила себе феодальному монархічному ладу. Саме національна, націоналістична ідея взяла естафету людства щодо «нового» соціального, політичного й економічного розвитку та перетворення й оновлення європейського суспільства. Його переходу від феодального ладу до республіканського.

Старий світ представляв собою усталений у своїх вікових традиціях монархізм, який затверджував норми права, передачу влади від батька до сина, уособлював в своєму обличчі судову, законодавчу, виконавчу владу і диктував свою волю усьому народу.

Але ідеї націоналістичного, національного республіканізму, які прийшли з «глибоких» століть суспільного розвитку Стародавніх Афін, Римської республіки, що уособлювали в своїй внутрішній суті національні демократії давнини, відродилися в своїй новій якості на рубежі 17 - 18 століть.

Ці ідеї несли у своєму змісті усвідомлення людьми своєї приналежності до тієї чи іншої нації. Відчуття себе єдиним народом, згуртованим загальною кровною спорідненістю, посувало суспільство до прогресивних змін і насамперед до змін державної системи управління.

Тут, в першу чергу, злилися воєдино нацiональні та економічні інтереси націй, а потім і духовне: культура, релігія, мистецтвo, побут... Тому, будь-яка національна революція в Європі, несла людству не тільки нову економічну формацію, а й сприяла зростанню національної самосвідомості народу, яка вилилась у створення істинно національних європейських парламентів, і як підсумок, вилилась у прийняття національних законів, проведення суто своєї національної політики.

Ідеологія націоналізму дала поштовх визвольному руху Америки, Азії та Африки. Знаменною є боротьба за свою незалежність в історії національного становлення народу Англії, яка йшла через середньовіччя і епоху «Відродження» до періоду правління Єлизавети 2-ї.

Найбільш показовим класичним прикладом історичних і соціальних перетвороень у Європі і світі є Велика Французька національна революція, яка сприяла становленню націоналістичної доктрини розвитку суспільства. Її досвід згодом охопив увесь європейський континент.

Національно-визвольний рух українського козацтва та його внесок у загальний національно-демократичний розвиток Європи

Ні у кого не повинно виникати сумнівів стосовно того, що націоналістичний рух в країнах Європи призвів до демократизації суспільства і парламентської форми правління. Тут не можна обійти увагою і вагомий внесок у демократизацію Європи, зроблений українським козацтвом і, зокрема, Гетьманом війська Запоріжського, відомим на увесь світ Пилипом Орликом, автором першої у світі Конституції. Цей феноминальний документ був написаний ще у 1710 році і став предтечею демократичних перетворень на цілому Європейському континенті. Конституція Пилипа Орлика вперше в історії встановлює поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову. Нагадаємо, Конституція Пилипа Орлика була написана в кількох мовах: українською та латинською. Латиномовна копія XVIII століття зберігається в Національному архіві Швеції (течка «Справи Козаччини»). До архіву документ потрапив після розкопок на сільськогосподарських угіддях. Його знайшли у глиняному горщику, згорнутим у сувій. На думку шведських учених Пилип Орлик переписав документ на латинску мову для вручення його дипломатам європейських держав. Що знову свідчить про устремління українців до цивілізованої Європи на засадах рівності, а не до дикої Росії на умовах васала і раба.

Отже тут слід наголосити що український націоналізм не можна зводити до розвитку й облаштування лише свого «хутора», український націоналізм починаючи з козацьких часів вже пробивав собі шлях на європейський та світовий рівень.

Варто нагадати. Ще не так давно українські націоналісти та українські націоналістичні громадські організації світу відігравали провідну роль в зовнішній політиці України та в становленні й розвитку української дипломатії. Перші будівлі під посольства й консульства України були придбані українськими дипломатами в Оттаві (Канада), Лондоні (Великобританія), Мюнхені (Німеччина), Брюсселі (Бельгія) за кошти української діаспори, в основному, українських нацiонал-патріотів та палких українських націоналістів.

Як тут не згадати, що перший візит Першого президента України Леоніда Кравчука до Брюсселя і його зустріч із керівництвом ЄС організували і профінансували Всесвітній Український Конгрес, Брюссельська філія ОУН-УПА, резидентура УНА-УНСО. Бельгійські українці, націонал-патріоти забезпечували українських дипломатів технічними засобами комунікації, житлом, а журналісти Радіо-Свобода/Вiльна Європа, головним чином, це українськi нацiонал-патрiоти, десиденти, втікачі з СРСР – транспортом, перекладачами, організацією дипломатичних контактів, дипломатичних райтів і залученням українських дипломатiв до вищих політичних та дипломатичних кіл Європейського Союзу та НАТО.

***

Поступово українська дипломатична служба переходить на свої хліби, але тут українські націоналісти у співпраці із захiдними cпецcлужбами викривають великі фінансовi злочини і корупцію серед вищого керівництва Кабміну України при закупівлi будівель, призначених під посольства України, дипломатичні місії, резиденції послів, житло для українських дипломатів, розкішних автомобілів. Так, у 1996 році, автомобільний парк посольства України в Брюсселі поступався тільки лише США та Росії. У 1995 році на банківські рахунки Леоніда Кравчука і вищого керівництва Кабміну в Швейцарії, Кіпрі та Люксембурзі лягли перші десятки мільйонів доларів за так званою кодовою назвою «дипломатична лінія».

На превеликий жаль подібну картину ми спостерігали під час правління режиму Віктора Януковича й спостерігаємо це тепер, за президентства Петра Порошенка.

Сьогодні націоналістичний та націонал - патріотичний рух в Україні набирає нового дихання. І ми, члени УНА-УНСО, нащадки наших великих предків часів козаких визвольних змагань, українських націоналістів часів УНР-ЗНР, часів УПА повинні продовжити їх справу щоб український націоналізм став в рівень інших націоналістичних рухів у світі і в системі міжнародних відносин.

Для реалізації цієї мети в першу чергу необхідно, аби український націоналізм і націонал-патріотизм став державним, щоб український націоналізм посів ключове місце в українському парламені, щоб його сповідували президентська, виконавча та судова влади України. Щоб український націоналізм став головним критерієм кадрової політики президента України та голови уряду України. Щоб на посади в Міністерство оборони, Генштаб України, Мінстерство внунрішніх справ України, Службу безпеки України, Міністерство закордонних справ України, Службу зовнішньої розвідки України не призаначались кум сват, брат, свояк, однокласник... як це робить нині діючий президент Петро Порошенко, а на ці посади були призначені професіонали , націонал-патріоти України на справедливій конкурсній основі.

Утопія - можуть сказати націонал-скептики. Ні. Як казав наш мудрий учитель Тарас Шевченко: і чужого научайтесь, і свого не цурайтесь. Давайте візьмемо для прикладу сьогоднішню Японію. Саме сучасний державний націоналізм Японії вивів її в семірку найбільш економічно розвинених країн світу. Японія грає одну з головних скрипок у геополітичному управлінні світом і зайняла впливове місце в системі міжнародної політики та геополітики світу. Ми повинні взяти приклад з далекої Японії і зробити усе можливе для запровадження в Україні українського державного націоналізму в усіх сферах українського суспільства і в тому числі в зовнішній політиці України.

Висновок. Зовношньо-політичні цілі УНА-УНСО (Програма мінімум і максимум)

Створити зовнішньополітичні референтури в Брюсселі, Антверпені (Бельгія), Варшаві й інших містах Польщі, в центральних містах Німеччини, Франції, Великобританії для налагодження та посилення контактів і співробітництва з проукраїнським лоббі в Європейському парламенті (парламентська група з підтримки України), яка була створена за ініціативи членів УНА-УНСО, з представниками Європейської комісії та Ради ЄС, з представниками Північно-Атлантичної парламентської асамблеї НАТО, з представниками Політичного комітету НАТО та військового комітету НАТО, представниками Об’єднаних штабів військ НАТО у Європі, з представниками міжнародних установ преси, які базуються у Брюсселі, з представниками міжнародних аналітичних центрів, пронатівськими і проєвропейськими громадськими організаціями й українськими організаціями в Європі, з діловими і фінансовими колами ЄС. Робота цих осередків повинна бути спрямована на сприяння інтеграції України в Європейський союз (ЄС) та Північно-Атлантичний союз (НАТО).

Ми повинні розуміти що всі кампанії проти вступу України у НАТО та ЄС ведуться людьми, які знаходяться «на гачку» російських спецслужб з часів КГБ і новозагентурених, а також особами, в першу чергу олігархами, які збагачувались і збагачуються на тіньовому бізнесі, і які неспроможні вести чесний, кваліфікований, конкурентний бізнес у ЄС і у світі без адміністративного, державного і кримінального «дахів» (Цитата С. Жижко). Відповідні закордонні структури УНА-УНСО повинні бути створені у містах Північної і Латинської Америки. У Вашингтоні в першу чергу для встановлення контактів і розвитку співпраці з проукраїнськими й антикремлівськими політиками (сенаторами та конгресменами), громадськими діячами, представниками бізнесу.

УНА – УНСО повинна активно долучитись до побудови нового світового порядку, a сaме, такого світового порядку, який будуватиметься проти Росії, на уламках Росії і за рахунок Росії.

АМІНЬ!

Слава Україні! Слава Нації!

Ростислав Демчук,
УНА-УНСО,  Брюссель,
16 квітня 2015 року.